Тричі чоловік дивним буває: родиться, жениться та помирає.

У сімейних обрядах переплелися дії, символи, словесні фор­мули та атрибути, що за давніх часів були тісно пов'язані з магічними заходами, котрі мали на меті захистити родину від злих сил, забезпечити їй добробут, сімейне щастя, здатність мати дітей тощо. Але поступово вони почали набувати роз­важального характеру, втрачаючи свої первісні функції.

І сьогодні в Україні ставлення й точність дотримування старовинних обрядів і ритуалів у родинному житті багато в чому залежить від конкретного випадку: регіону проживан­ня, рівня культури особистості, її віри в необхідність і дієвість цих обрядів тощо. Але, хоч як старанно ми демонструємо подекуди своє дещо зневажливе ставлення до всіх цих «не­потрібних дрібничок», але потай, у душі, більшість з нас переконана, що коли першим ступити на весільний рушник, то будеш «головою» в подружньому житті, або якщо не по­м'янути душу померлого на сороковий день, вона неприкаянно блукатиме тим світом; ми старанно й ретельно обирає­мо ім'я своєму маляті, сподіваючись, що воно сприятливо вплине на його долю, дуже відповідально ставимося до такої події, як хрещення -і т. ін. і т. п. Тож нехай питома частина елементів сімейної обрядовості для когось з нас перейшла до розряду суто символічних дій і слів, будемо сподіватися, що багатюща скарбниця цікавих за змістом, яскравих за своєю мистецькою формою обрядів ніколи не піде в небуття.

ДІТИ - ТО БОЖА РОСА (народження)

Поява кожного нового члена родини — це визначна й ра­дісна подія для всіх. Колись згідно зі звичаєвим правом сім'я

набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти. Родина без дітей вважалася неповноцінною, а бездітність — нещас­тям: «Хата з дітьми — базар, а без них — цвинтар». Сьо­годні мало що змінилося: рано чи пізно молоді усвідомлюють потребу створити родину, народити нащадків, яким хочеть­ся дарувати тепло свого серця, опікуватися ними та із задо­воленням спостерігати за їх зростанням, радіючи кожному кроку маляти, а потім — кожному його життєвому успіху...

Отже, родильна обрядовість — це цілий комплекс звичаїв та обрядових дій, спрямованих на створення сприятливої психологічної атмосфери для породіллі, успішного прийому родів та вшанування породіллі й новонародженого.

Обряди, пов'язані з народженням дитини, прийнято ділити на три цикли: передродові, родильні й післяродові.

ЯК ВАПТНІЙ ВІДМОВИШ, ТО Й ДОЛЯ ПОЦУРАЄТЬСЯ (передродові обряди)

Передродові обряди покликані сприяти нормальному про­тіканню вагітності та доброму самопочуттю жінки. Вони сто­суються дуже делікатних справ — чекання родів і появи нового члена сім'ї, а тому насичені обереговими діями та повір'ями. І що характерно, усіх можливих загальноприйнятих в народі «норм поведінки» намагаються дотримувати­ся навіть ті вагітні жінки та їх рідні, які до того не відрізня­лися особливою вірою у всілякі забобони.

У народі склалася ціла система табуацій, які нібито обері­гають жінку. Породділі, наприклад, небажано дивитися на змій, зустрічатися з каліками, сліпими та хворими. Колись жінка нерідко підперезувалася широким вовняним поясом, що слугував за оберіг, а гуцулки взагалі натягали чоловічі шта­ни, щоб відволікати увагу злих сил. Узагалі вважалося: чим менше людей знають про вагітність жінки, тим легше прой­дуть роди.

Сьогодні породіллю насамперед оберігають від усяких не­сподіванок та неприємностей.

Вагітна жінка в останні місяці та тижні повинна рухати­ся помірно, не квапитись, не братися за важку роботу, не носити тягарів, не приймати гарячих купелів, а головне — не лаятись. Не їсти гострих приправ, особливо хрону, пер­цю, гірчиці, оцету. Не вживати алкогольних напоїв. Не пити настоїв та відварів материнки, шавлії, оману високого, по­лину гіркого тощо. Так закарбовує в матрицях спадкоємної історичної пам'яті звичаєве право. А ми розтлумачимо: гострі приправи та перелічені рослини сприяють значному припли­ву крові до тазових органів, а, отже, можуть негативно впли­вати на перебіг вагітності: кровотечі, відшарування плацен­ти, непередбачене відходження навколоплідних вод тощо.

Тож, як бачимо, народні повір'я та звичаї — то не просто якийсь беззмістовний ритуал, а глибока народна мудрість і досвід, накопичений упродовж численних поколінь.

Фізична навантаженість, коли вона надто значна, як по­мітили наші пращури, також не сприяє гармонійному пере­бігу вагітності та нормальним пологам. З гігієнічних порад зазначимо такі: вагітній жінці необхідно перебувати на свіжо­му повітрі, віддалено від курних шляхів, смітників, гноєсхо­вищ, скотомогильників, закомарених драговин, ставків з цвілою водою тощо. Довго не затримуватися на пекучому сонці, хоч незначна засмага обличчя, шиї, рук та ніг вважається у народі ознакою здорового тіла.

Нерідко доволі сильною залишається віра в таємний зв'я­зок ще не народженої дитини із вчинками вагітної жінки.

Наприклад, заборонено дивитися через щілину, бо дитина, яка вродиться, буде косоока. їй не можна торкатися рукою свого обличчя, коли вона перелякається вогню (пожежі), бо дитина матиме на личку червону пляму (цятку). Подекуди такий забобон розповсюджується на всі частини тіла, а не лише на обличчя.

Вірили й вірять донині, що вагітній не годиться відмов­ляти, коли вона щось просить, особливо садовину та горо­дину: вишень, слив, яблук, смородини, огірків, капусти, мор­кви тощо. Народ вважає, що то просить не майбутня мати чи взагалі вагітна, а її дитина, яка перебуває у материнсько­му лоні. Якщо ж скупий господар чи господиня пошкодує дати вагітній чого вона забажала, то садовину та городину поїсть гусінь, якщо не позичить хліба, солі, муки тощо, то все в хаті чи в коморі погризуть миші. А якщо це стосується матерії, краму, то останні з'їсть ненажерлива міль. Отже, прохання майбутньої матері сприймається як поклик доб­рих духів, і за невиконання чи ігнорування цих покликів чекає покарання, що його накликають (насилають) злі духи на скупердягу. Народна етика забороняє також з вагітної брати гроші, коли йдеться про десяток яєць, мірку сиру, глечик молока, склянку меду, кошик садовини та городини.

Особливого значення народна медицина надає стану душі вагітної; її не годиться сварити (навіть тоді, коли вона на це заслуговує), не оповідати для неї страхітливі історії про по­грабування, убивства, травми, катастрофи, пожежі, диви­тися подібні телепередачі. Щоденно свекрусі належить підтримувати оптимістичний і бадьорий настрій та впев­неність, а саме: все відбудеться добре, і невістка народить дитину, якої родина, сусіди, вулиця, село чи місто чекають та ніяк не дочекаються.

Вважається великим гріхом повторювати християнський постулат, що вагітна, особливо первістка, як проклята бо­гом Єва, народжуватиме у тяжких муках своїх давно очіку­ваних нащадків. Народна етика взагалі суворо забороняє вживати під час розмови з вагітною такі слова: страх, біль, кровотечі, корчі, запаморочення, зомління тощо. Звичаєве право неписаними законами зобов'язувало багатодітних ма­терів відвідувати вагітних первісток, особливо в останні місяці та тижні вагітності, їхня лагідна мова, стримана оптимістич­на розповідь і особистий приклад (троє, четверо чи навіть де­сятеро дітей) вельми позитивно діяли на вагітну первістку. Вселяли до її свідомості тверду впевненість, що і вона наро­дить здорову дитину й сама залишиться здоровою.